Ще один храм на Волині увінчано хрестами

18 мая 2010

У неділю, 16 травня, в селі Вишнів Ківерцівського району урочисто звершено чин освячення хрестів і поставлення їх на куполах новозбудованого, проте поки що не освяченого, на честь святого великомученика Димитрія Солунського храму. На радість усім парафіянам та гостям села священодійство з коротеньким чинопослідуванням, що вміщається на одному аркуші книги, перетворилося на справжнє торжество, яке справедливо можна порівняти з престольним святом. Безумовно, сприяли цьому благословення і молитва митрополита Луцького і Волинського Ніфонта, який особисто збирався очолити богослужіння, та за станом здоров'я не зміг бути присутнім.

Натомість у священодійстві взяли участь клірики єпархії на чолі з секретарем єпархіального управління протоієреєм Миколаєм Бондаруком. Серед священнослужителів, окрім настоятеля громади священика Ігоря Григоли, були присутні: прот. Олександр Кондратюк (благочинний ківерцівського округу), прот. Георгій Шевчук (настоятель Покровського храму м. Луцька, інспектор Волинської духовної семінарії), прот. Миколай Лафета (настоятель храму в с. Піддубці), прот. Олександр Кратюк (настоятель храму в с. Борохів), свящ. Андрій Яковлюк (клірик Миколаївського храму м. Ківерці). Також до святкування долучилися: Олешко Петро Степанович (генерал Волинського округу Війська Запорожського, депутат Волинської обласної ради), Артесюк Ганна Климівна (депутат Ківерцівської районної ради), Артесюк Володимир Володимирович (сільський голова) та інші поважні гості.

Після виголошення молитви на освячення хрестів та окроплення свяченою водою за справу їх встановлення на маківках взялися досвідчений монтажник, староста храму Новак Василь Арсенович та ініціатор будівництва храму у Вишневі та його основний меценат Олешко Петро Степанович. Вже по завершенні святкування Петро Степанович згадував, що встановлювати хрести на куполах, перебуваючи на такій висоті у маленькій кабінці, мало б бути страшно, але якщо ти робиш таку святу справу в той час, коли до небес здіймається молитва стількох парафіян та собору священиків, а поруч з тобою досвідчений і надійний чоловік, безпросвітний оптиміст, з яким не страшно і в розвідку піти, треба бути останнім боягузом, щоб злякатися.

Як ведеться у людей, усяке добре починання супроводжується спокусами. Не обійшлося без них і цього дня, адже остаточно хрести було встанолено лише з третьої спроби. Але на думку настоятеля храму, свящ. Ігоря ні ця незначна прикрість, ні те, що молитви і монтаж хрестів супроводжував помірний дощик, не могли зіпсувати свята, адже обличчя усіх присутніх випромінювали радість та захоплення від того, що відбувалося.

По закінченні священодійства зі змістовною промовою звернувня до людей прот. Миколай Бондарук. Він зауважив, подія, яка цього дня відбулася у селі має велике значення і для маленької дитини, і для раби Божої Марії, яка розповіла, що їй "вже 95 чи 96" років, і для всіх, хто проживає і проживатиме у Вишневі, адже хрест, з якого все починається і яким все увінчується, - це святиня і символ, який перетворює просту будівлю на справжній православний храм. Також зі словами привітання звернулися настоятель храму та пан Олешко. В свою чергу вишнівські діти під керівництвом Кичалюк Софії Юхимівни, директора сільської школи, виголосили чудові поетичні рядки, присвячені зокрема вшануванню Хреста Господнього. Після цього на завершення святкування усі присутні з подякою Богові приложилися до ікони Вознесення Господнього і помазалися освяченою оливою.

З милості Божої до однієї радості на парафії додалася ще й інша. За тиждень до описаних вище подій настоятель громади дізнався про те, що в домі однієї парафіянки знаходиться ікона Божої Матері, оклад на якій з невідомих причин помітно пояскравішав або, як говориться, обновився. Як виявилося це звичайна невеликого розміру ікона, відтворена способом літографії, змарніла від часу і помітно пошкоджена деревоїдними комахами. Ковальчук Марія Степанівна, власниця ікони (її онук, доречі, прислуговує у сільському храмі), розповіла про те, що ця ікона була придбана її бабусею в Почаєві років 90 тому. З часом оклад на іконі став по подібний до темного невиразного полотна, а років 16 тому в родині помітили, що він почав відновлюватися і світлішати, а тепер на ньому залишилося лише кілька темних плям - решта окладу блищить сріблом. Дивно, а все ж радісно, що про цей непересічний випадок хоча б тепер стало відомо громаді. Настоятель парафії отець Ігор відзначає, що хоча в Церкві чудеса відбуваються "в робочому порядку" і православним притаманна стриманість і розсудливіть у відношенні до надприродніх явищ, не лише не буде гріхом, а й буде корисним, сприймати помітне оновлення ікони як знак Божого благовоління і як заклик до духовного преображення.


 

 

 

  • Темы
  • Комментарии (0)
  • Оставить комментарий